Унікальна Кінбурнська коса

Один з найдивовижніших, найкрасивіших і найвідоміших куточків Миколаївської області – це Кінбурнська коса. Це, справді, феноменальне місце, на якому ще з сивої давнини і до наших днів у первозданному вигляді збереглася велич природи, різноманіття флори і фауни. Далі розповідає “mariupol.name“.

Що це Кінбурнська коса? 

"

Кінбурнська коса – прекрасне місце, де гармонійно поєдналися соснові ліси, величезні степи, прозора морська вода і чисте повітря, яке наповнене неймовірним ароматом степових трав. Крім того, Кінбурнська коса – це широкі піщані пляжі, укриті дрібним білим піском, де господарює абсолютна тиша, спокій, умиротворення і повне єднання з природою. На Кінбурні відсутні гучні дискотеки, лунапарки тощо. Проте, тут можна побачити багато інших цікавинок: зграї білих чапель, пеліканів, лебедів і качок. А якщо пощастить, то можна зустріти зграю колоритний, рожевих, магічних фламінго. 

Кінбурнська коса – це одне з найбільш відомих і улюблених місць відпочинку для мешканців Очакова, Миколаєва та інших регіонів України, які обирають тихий відпочинок на пляжі і обожнюють дивитися на синє зоряне небо. Кінбурнська коса розташована між солоною Ягорлицькою затокою і прісним Дніпро-Бузьким лиманом. Таке поєднання формує неперевершений клімат цього маленького шматочка раю в Україні. Площа коси складає понад 200 гектарів. Спершу коса достатньо широка, далі поступово звужується. Найбільш вузьке місце на косі – декілька метрів. На сьогодні Кінбурнська коса входить у Чорноморський біосферний заповідник. Сама ж Ягорлицька затока, включаючи всі коси, острови і внутрішні озера, є частиною водно-болотних угіддь міжнародного значення. Кінбурнська коса – це мис довжиною 40 км та шириною менше 10 км. 

Трішки з історії

"

Перші письмові згадки про Кінбурнська косу з’явилося ще в період Античності. Назва місцевості походить від турецьких слів”кил”, що в перекладі означає “волосся” і “бурун”, що позначає “мис”. В XV столітті саме турками на території півострова була побудована велична фортеця Кілбурун і звідти ж пішла сьогоднішня назва коси. 

Природа Кінбурнської коси

Це дійсно феноменальне місце. Кінбурнська коса особлива своєю природою, своїм кліматом, ландшафтами та історією. Коса по всій довжині покрита широкою та різноманітною рослинністю. Завдяки цьому Кінбурнську косу часто називають аптекою під відкритим небом. Тут можна зустріти більше 500 видів рослин, які наділені цілющими та лікувальними властивостями. Наприклад, звіробій, ромашка, Валеріана, м’ята, чебрець, золототисячник, безсмертник піщаний тощо. Весною та восени Кінбурнську косу люблять відвідувати грибники, тому що тут росте безліч маслюків та великих білих грибів. 

"

Визначні пам’ятки

Головною визначною пам’яткою Кінбурнської коси є Волижин ліс – спадок стародавньої країни Гілеї. Згідно літопису давньогрецького історика Геродота в V столітті до нашої ери на території сучасного Кінбурнського півострова була держава Гілея. Тоді вона повністю була покрита непрохідним лісом. Зараз залишилися деякі галявини з гаями дубів, вільхи, берези, сосни з тих часів. Сонце, спека, вода, підвищена вологість тільки сприяють тому, що в піщані місцевості дуже швидко ростуть дерева і трави. Таке явище дуже рідко зустрічається на території інших регіонів України: зарослі місця обростають папороттю і болотною рослинністю, а хміль і виноград щільно обвивають дерева. Так утворюються “саги” (назва місцевих жителів). 

У цій місцевості темно і страшно, крім того, вони дуже схожі на джунглі, які оповиті ліанами з вужиками, гадюками, павуками и тощо. В такі місця краще самому не ходити! 

В Воложиному лісі мешкає дуже багато птахів, близько 300 видів. Серед них є орлан білохвостий, лебідь-шипун, сірий журавель. Понад 60 видів птахів занесені до Червоної Книги України. 

На півострові є ще дві пам’ятки. Перша – рожеві пелікани, яких можна переплутати з птеродактилями. Проте в польоті вони надзвичайно граційні. Друга пам’ятка – це дикі орхідеї, які ростуть біля села Покровка. Це одне з найбільших місць у Європі, де ростуть безліч диких орхідей. 

"

Цілющі озера та грязі

Регулярне купання в солоних озерах, використання білої глини та бруду для тіла допоможе впоратися з болем при остеохондрозі. За інформацією експертів, цілюща та лікувальна дія від купання в цих озерах нічим не відрізняється від процедур на Мертвому морі. А можливо навіть і краща. 

Всього солоних і прісноводних озер на Кінбурнській косі нараховується 150. Переважно ці озера мілководні. Саме сюди приходить риба на нерест. Це дуже прекрасне і феноменальне видовище, коли безліч рибин притиснуті один до одного, перепливає з одного озера в інше, а після цього прямує далеко в море. Сольові озера і зараз можна побачити на даній місцевості. Трапляються так, що шматочки кристалічної йодованої солі світло-рожевого кольору виростають висотою аж 15 метрів. У минулому сюди приїжджали чумаки за сіллю. 

"

Історії та легенди Кінбурнського краю

Територіальне розташування Кінбурнської коси вплинуло на її важливість в історії. Повз її проходив відомий торгівельний шлях “із варяг у греки”. 

Крім цього історичного факту є ще безліч красивих та захоплюючих легенд, які мають безпосереднє відношення до Кінбурнської коси. 

У деяких переказах розповідається про грандіозну морську перемогу Ахілла, який на честь своєї перемоги організував на Кінбурнській косі атлетичні ігри. В інших оповіданнях йдеться про войовничих амазонок, які мешкали на цій території за канонами матріархату. Вони приносили в жертву богам красивих чоловіків, яких брали у полон. Є ще одна легенда, ніби на цій території колись був величний храм Деметри – богині родючості та землеробства. 

Ті, хто хоча б один раз в житті бачив саги Воложинського лісу мабуть повірять ще в одну легенду у якій розповідається про те, що колись тут шумів своїм листям священний гай Гекати – богині Місяця, чаклунів та привидів. 

Але найбільш містичним є повір’я про те, що скіфи вірили, що це священна територія та й сховали тут самый головний скарб – скіфське золото. 

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.